Четвер, 23.11.2017, 19:31
Вітаю Вас Гість | RSS

НВО - ліцей нових інформаційних технологій

Пошук
Наше опитування
Ви завітали на наш сайт, і нам цікаво, хто ви є:
Всього відповідей: 1058
Статистика
Ми на Facebook

Каталог статей

Головна » Статті » Наші публікації

Компаративний аналіз при вивченні української літератури із застоуванням ІКТ як засіб формування дослідницьких здібностей учнів

Чопенко Лариса Анатоліївна,

учитель української мови та літератури КЗ «НВО - ліцей НІТ м.Кам'янського»,

учитель-методист

Загальносвітові тенденції європеїзації, глоба­лізації й інформатизації, істотні зрушення в техніці, фундаментальні відкриття в науці зумовлюють і супроводять зростання інтелекту­ального і творчого потенціалу суспільства.

Нині недостатньо «озброїти» учнів певним об­сягом знань, умінь і навичок. Не менш важливо переконати школярів у їх життєвій значущості, сформувати здатність застосовувати знання й уміння в нових, нестандартних умовах, залучаючи наявний досвід, розвинути пізнавальну ак­тивність, розумові здібності, самостійність і креативність мислення, ініціативність і творчий підхід.

Сучасна зарубіжна й вітчизняна дидактика дедалі більше орієнтується саме на той тип на­вчання, що його схарактеризовано як інно­ваційний, спрямований на забезпечення дослід­ного характеру освітнього процесу, організацію пошукової навчально-пізнавальної діяльності.

Пошукові моделі навчання ґрунтуються на продуктивній діяльності   школярів щодо розв’язання проблем.

Проектна діяльність як одна з форм навчальної діяльності здатна зробити навчальний процес для учнів особистісно значущим, коли кожний може сповна роз­крити свій творчий потенціал, виявити дослідницькі здібності, фантазію, креативність, активність, са­мостійність.

Технологічну модель проектно-орієнтованого на­вчання, що складається із семи компонентів, запро­понувати Т.Копферман і Р.Зигле у праці «Projekte im Deutschunterricht». Відповідно до цієї моделі будь-який проект починається з наміру, конкретної ситуації, проблеми, яка потребує розв’язання (пер­ший компонент). Другий складник - підготовка про­екту, що передбачає формулювання теми, визначен­ня цілей і пошук засобів для досягнення їх. Третій компонент охоплює фази роботи над проектом, у ме­жах яких установлюються якісно нові взаємини між учителем і учнями (четвертий компонент). У своїй моделі автори відображають також інтеграцію всіх складників проектної роботи: вчителів, адміністрації, предметів вивчення (п’ятий компонент). Шостий компонент - організація навчального процесу. Сьо­мий компонент - це завершення проекту, презен­тація його результатів і рефлексія. Причому функ­цію представлення результатів навчальної діяльності мають узяти на себе школярі.

Особливо ефективним є метод проектів на уроках літератури з елементами компаративного аналізу.

У школах усіх країн література вивчається як єдиний предмет, що включає в себе красне письменство свого народу та літературу інших народів світу. Це забезпечує бачення культури свого народу в контексті культури загальнолюдської, розуміння того, що національна література є частиною літератури світової.

В Україні історично склалося так, що вивчається як окремий предмет рідна література і, окремо, література світова. Вони викладаються за окремими програмами і підручниками, чим ще більше закріплена суверенність обох літературних курсів нашої школи. Проте дві літератури вивчає один і той самий учень. І його літературний розвиток, здатність сприймати і розуміти, любити літературу, його духовні інтереси та уподобання формуються як творами рідної літератури, так і літератури світової.

Але, як підкреслює А.Лісовський, саме рідне слово, рідна література є тією основою, яка в першу чергу пробуджує і розвиває духовні інтереси, бо в ній відображені побут, образи, звичаї, які входять у життя людини з перших років її свідомого життя. Вони приходять з казками матерів і бабусь, з колисковою піснею, з вечірньою казкою національного телебачення. Звідси починається той літературний розвиток, без якого спілкування з мистецтвом слова було б неможливим”  [11, с.27].

А тому в умовах вивчення двох літератур особливого значення набувають взаємозв’язки у їх викладанні, особливо елементи компаративного (порівняльного) аналізу, що розглядаються як умова формування історико-генетичних та типологічних уявлень учнів, пізнання специфіки літератури взагалі і розуміння рідної літератури як органічної складової частини світового літературного процесу.

Компаративізм (з лат. порівняльний) - порівняльно-історичний метод у літературознавстві, який вивчає подібність і відмінність, взаємозв’язки і взаємовплив літератури різних країн світу. Цей термін тісно пов’язаний з мовознавством, але останнім часом відомий термін „літературна компаративістика”, що вказує на порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, особливостей їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу. Елементи компаративістики відомі з XIX століття, коли з’явилися статті німецького філолога Т.Бенфеля та О.Веселовського. у XX ст. склалася французька, німецька, американська, польська школи, а в колишньому СРСР компаративістика критикувалася як „буржуазна наука”, бо в ній начебто відкидалися ідейні та соціальні фактори, хоча розроблялася теорія взаємозв’язків у літературі, а також порівняльно- типологічне вивчення історико-літературного процесу (М.Конрад, У.Неупокоєва, Г.Вервес, Д.Наливайко) [11, с.28].

В Україні принципи порівняльного вивчення літератури застосовували Михайло Драгоманов, Іван Франко і Микола Дашкевич. Останній вивчав середньовічну література та романтичні течії, був представником порівняльно-історичного методу в літературознавстві, досліджував творчість Шекспіра, Мольєра, Гете, Байрона.

Компаративний аналіз художніх текстів актуальний і закономірний, адже це широке поле для порівнянь. Здійснення компаративного аналізу відбувається за такими етапами: підготовчий, етап реалізації та узагальнення.

  • Підготовчий етап

 Суспільно-історичні обставини написання творів, особливості літературного процесу.

 Вивчення біографії та творчого шляху.

 Історія написання твору.

  • Етап реалізації

Встановлення типологічної подібності між двома творами національної літератури:

а) детальний аналіз на рівні теми, сюжету;

б) порівняльний аналіз системи образів, жанрової специфіки.

  • Етап узагальнення

 Висновок про спорідненість світоглядних позицій та художньої манери авторів порівнюваних творів.

 Пояснення відмінностей, які є проявом національної самобутності та індивідуального стилю митців.

Як же будується урок, що включає в себе елементи компаративістики? Орієнтовано зразок структури уроку з компаративним аналізом може бути таким:

Загалом такий урок може містити:

  • евристичний та дослідницький методи (спонукають учнів до самостійного пошуку);
  • метод прийомів індивідуального й коментованого читання типологічно близьких текстів (дає змогу долучити до роботи якомога більше учнів);
  • метод проблемної ситуації; проблемних пізнавальних завдань (допомагає учням орієнтуватися у різних художніх системах);
  • метод евристичної бесіди та диспут (сприяє формуванню нового погляду на літературу).

При організації позаурочної діяльності зручно використовувати блог учителя в якості середовища для проведення колективного дослідження. Документи спільного доступу надають можливість розділити велике за обсягом дослідження на частини або етапи, що виконуються парами або групами учнів, що дозволяє, по-перше, виконати дослідження швидко и при цьому ефективно, а, по-друге, навчає учнів праці у мережевій спільноті.

На підготовчому етапі доречно звернутися до визначення контактних та генетичних зв’язків двох художніх творів. Вони встановлюються в процесі вивчення епохи, коли були написані твори. Учні знайомляться з тогочасною суспільно-історичною обстановкою, вивчають особливості літературного процесу. Наприклад, творчість класиків жанру соціально-психологічного роману Панаса Мирного і Федора Достоєвського можна порівнювати за схемою, яка викладена у блозі для самостійного опрацювання: різноманітність творів, провідна тема творчості, ключовий твір, літературний напрямок; новаторство: основа сюжету, герой, персонажі, дія, манера викладу зображеного, роль автора.

На другому етапі компаративного аналізу – реалізації розглядаються типологічні зв’язки, тобто встановлюються типологічна подібність між двома творами національних літератур. В одному випадку це може бути  переказ творів з порівнянням ситуацій, в яких діють герої. В інших – порівняння вчинків героїв, а також їх характерів тощо. При цьому зв’язки у вивченні двох  літератур можуть мати синхронний характер, коли відповідні твори вивчаються одночасно; пригадуються твори другої літератури, що вивчалися в попередній час.

При вивченні з шестикласниками трилогії В.Нестайка «Тореадори з Васюківки» учителем запропоновано в блозі виконати такі завдання, як «Асоціативний диктант» і «Обери позицію». Звідси перекидаємо місток у світ дитинства, яким його зображують обидва письменники. Тут і використовуємо прийом порівняння образів Яви Реня та Тома Сойєра.

Особливо цікавим для учнів є завдання за діаграмою Вена, що дає можливість побачити творчість письменника в контексті української та світової літератури, порівняти, узагальнити суть і нерозривний зв’язок з іншим народом. Підсумком пошукової роботи шестикласників буде створення наскрізної сюжетної лінії «Товариство справжніх друзів: Ява Рень – Том Сойєр».

Порівнюючи образи хлопчиків, учні відмітять: чим довірливішим, людянішим, активнішим було ставлення героїв до життя, тим повноціннішою людиною виростав герой.

Найчастіше взаємозв’язки у викладанні двох літератур виступають як фактор інформаційний, зумовлений спільністю або подібністю фактів, що вивчаються, подій, тем і т.д.

Побутує думка, що нині старшокласники втрачають інтерес до читання художніх творів. Мистецький контекст «Павло Тичина – Поль Верлен» може змінити ситуацію, бо виконання роботи в компаративному руслі викликає в учнів захоплення і, відповідно, потребу повніше ознайомитися як з особою письменника, так і з його творчістю. Лірику важче аналізувати, бо вона сповнена динамікою почуттів, у ній гранична сконденсованість образів. Спільність мотивів, настроїв, ритмічної будови вірша помітна у представників одного напрямку в національній літературі. Та як показати місце вітчизняного поетичного мистецтва в загальноєвропейському і світовому контекстах? Наприклад, порівняємо поезію П.Тичини і П.Верлена:

Між віршем П.Тичини і П.Верлена - різниця у 48 років. Цей період розвитку української літератури і європейської має суттєві відмінності. Згадаємо, що кінець XIX ст. позначається загальною кризою, яка охопила поетику, економіку, а також мистецтво. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. Література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж немовби опиняється на роздоріжжі. Кризова ситуація в суспільстві та мові поставила перед письменниками два головних завдання: осмислити кризу в соціальному середовищі та знайти шляхи її подолання - осмислити кризу в мові та віднайти нові шляхи розвитку культури, яка повинна відобразити естетичними засобами складну і суперечливу епоху. Своєрідним вирішенням цих проблем став модернізм. Представниками модернізму були С.Малларме, А.Рембо, П.Верлен (Європа), П.Тичина (Україна). Кожен з цих митців відіграв певну роль у розвитку національної літератури.       

Попередньо учні мають прочитати вірші, знайти спільність та відмінність у тематиці й образній системі поезій, сам компаративний аналіз проводимо за трьома напрямками:

а) зіставлення тематики поезій;

б) зіставлення образної системи;

в) пошук спільних рис і відмінностей у структурі віршів та їхніх жанрах.

Найскладніший третій напрям, тому учневі - досліднику легше буде працювати за схемою, яка викладена у блозі. Після виконання учнями пропонованих завдань у документах спільного доступу результат колективного дослідження учитель висвітлює у блозі.

Логічна схема - конспект (ЛСК) у поєднанні зі словом учителя сприяє проведенню самостійного компаративного дослідження. Виконання такого виду роботи приводить учнів до розуміння різних підходів у вирішенні авторами спільної творчої задачі, варіанти вирішення якої залежать і від їх світоглядних позицій. А це не лише збільшує обсяг знань про певну добу, народ, людську цивілізацію, а й формує певні естетичні погляди, розвиває творче мислення, активізує дослідницьку діяльність, збагачує духовний світ молодої людини.

Нині, коли питання про поглиблення зв’язків України зі світовою спільнотою є ключовим, порівняння літературних творів української та зарубіжної літератури надзвичайно актуальне. Компаративний аналіз поглиблює морально-етичний і емоційно-естетичний розвиток учнів. Таким чином, компаративістичний аналіз реалізує специфічні функції пошуково-дослідницької роботи учні, характеризується особливою діяльністю вчителя й школярів і посідає визначене місце в процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Список використаних джерел

  1. Белогрудова В.П. Об исследовательской деятельности учащихся в условиях проектного метода // Иностранные язики в школе.- 2005.-№8.-С.6-11
  2. Білоусенко П.І. Мовознавчі студії в школі.-Запоріжжя, 2000.-37с.
  3. Бондаренко Н. Методи навчання української мови крізь призму компетентісного підходу // Дивослово.-2013.-№12.-С.2-7
  4. Лісовський А. Взаємозв’язок у викладанні двох літератур і проблеми шкільної літературної освіти.-Українська мова і література в школі.-2002.-№3.-С.27
  5. Луценко В. Метод проектів як форма інноваційного навчання рідної мови // Дивослово.-2010.-№12.-С.6-7
  6. Нищета В.А. Метод проектів і його життєво-компетентісний потенціал // Українська мова і література.-2008.-№8.-С.9-15
Категорія: Наші публікації | Додав: SEP (28.04.2017)
Переглядів: 42 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Розклад дзвінків
1 урок - 8.25-9.10

2 урок - 9.20-10.00

3 урок - 10.15-10.55

4 урок - 11.15-11.55

5 урок - 12.10-12.50

6 урок - 13.00-13.40

7 урок - 13.50-14.30

8 урок - 14.35-15.15
Корисні посилання





Національна гаряча лінія Національна дитяча гаряча лінія