Четвер, 08.12.2016, 01:03
Вітаю Вас Гість | RSS

НВО - ліцей нових інформаційних технологій

Пошук
Наше опитування
Ви завітали на наш сайт, і нам цікаво, хто ви є:
Всього відповідей: 865
Статистика
Ми на Facebook
Головна » 2016 » Вересень » 8 » До уваги! Музей історії міста Кам'янського інформує!
12:32
До уваги! Музей історії міста Кам'янського інформує!

З 14 липня 2016 р. в Музеї історії  Кам’янського відкрито виставку «Випробування незалежністю 1991-2016 рр.», присвячену до 25-ї річниці незалежності України.

На виставці представлено матеріали, які відтворюють зародження та функціонування громадських організацій та політичних партій в період розпаду СРСР  передані зокрема Борисом Довгалюком, Юрієм Ясенчуком.

Листівки, прапори, фотографії, речі учасників: Помаранчевої революції – Юрія Кривулі, Валерія Пархомчука; Революції Гідності – Володимира Фандія, Олени Залевської; Антитерористичної операції – Ігоря Хоменка, Сергія Злючого; подій духовно-культурного життя міста – Володимира Сіренка та матеріали процесу декомунізації.

З 24 серпня по 15 вересня 2016 р. в музеї історії міста експонуватиметься виставка з фондів Львівського музею історії релігії «Творець гімну України» про Михайла Вербицького. На виставці розкривається життєвий шлях галицького композитора, якому судилося увійти в історію як  автору найголовнішої мелодії, яка презентує Україну.

Окрім огляду виставки,  увазі відвідувачів пропонується документальний фільм «Пісня, що об’єднала мільйони» про історію створення гімну «Ще не вмерла Україна», який розповідає про поєднання музики з віршами, як символ духовного об’єднання Галичини і Наддніпрянщини. Автор фільму – Віктор Заславський, уродженець нашого міста, який нині живе у м. Жовква і якого поєднує з музеєм тісна співпраця.

Упродовж вересня в музеї історії м. Кам’янське можна буде познайомитися з виставкою «Дивосвіт галицької вишивки», на якій представлені рушники і сорочки з фондів  Червоноградської філії Львівського музею історії релігії.

Як би багато ми не говорили про вишивку, вона не перестає дивувати і захоплювати, як і будь-які витвори талановитих людських рук. А якщо згадати, що українська вишивка – це не просто естетика та дизайн інтер’єру, а сакральний код нації, що містить історію народу, відображає його світогляд, духовність і національну ідею, то в тему цю хочеться поринути якомога глибше.

Історія народної вишивки України сягає своїм корінням у давнину. В кожній українській родині дівчат змалку навчали мистецтву вишивки, адже вона супроводжувала українця впродовж усього життя: під час обряду хрещення, вінчання і у час, коли людина переступала поріг вічності. Для традиційної української вишивки характерне поєднання геометричного, зооморфного та рослинного орнаментів, які побутували по всій території України. Але у кожному історико-етнографічному районі, навіть в окремому селі, їй були властиві свої особливості в орнаментах, кольорових поєднаннях, що передавалися з покоління в покоління. На виставці «Дивосвіт галицької вишивки» представлені рушники та сорочки Львівщини кін. ХІХ – сер. ХХ ст., що походять з Сокальського, Радехівського і  Буського районів Львівської області (сокальська вишивка) та експонати, що представляють інші терени Галичини.

Для вишивання у Галичині, як і у цілій Україні загалом,  використовували домоткане лляне або конопляне полотно та конопляні, лляні і вовняні нитки. Фарбували нитки  природними барвниками, які виготовляли з коріння, листя, ягід та трави. У кінці ХІХ ст. рушники на Сокальщині вишивали на кінцях у кілька рядів геометричним орнаментом і закінчували декоративно-в'язаними тороками або мереживковими швами. На зламі ХІХ і ХХ століття з’являється квітчастий орнамент. Згодом квіти стають частиною геометричних узорів.  Такими рушниками прикрашують інтер’єри храмів, родинні ікони, світлини тощо. 

Починаючи з 20-х років XX ст., рушники у Галичині переважно виробляли з фабричної тканини, що є проявом впливу міської культури. Вишивали їх кольоровими нитками «муліне», оздоблювали фабричним мереживом. Техніка вишивки стає простішою – головним чином гладь. З початку ХХ ст. в народній вишивці Галичини в орнаментах і візерунках розповсюджується національна символіка, особливо стилізований знак Тризуба – «триглав», адже  це був час сплеску патріотичної свідомості, спроба відродження державної самостійності, що відобразилося і у вишивці.  На виставці представлені рушники датовані 1929 та 1939 роками з елементами національної символіки. Дуже цікавим є і авторський рушник Анни Павлюк, вишитий 1935 р.,  на якому   вишиті герби України і міста Львова та  рядки із вірша Т.Г. Шевченка.

Виставка «Дивосвіт галицької вишивки» доповнена  жіночими сорочками. З-поміж сорочок виділяється сокальська, що має свої особливості, свої відмінності від інших сорочок усіх регіонів. Сорочка шилася з домотканного лляного або конопляного полотна. Крій сорочки був до уставки (уставка – клинчик, який з`єднував усі частини: комір, передню пазуху, спинку та рукав). Сорочки були додільні, тобто довгі, а також з поперечним підрізом нижче талії, які називалися сорочка з підточкою. Особливістю сокальської сорочки є великий відкидний комір (у народі вважали, що величина коміру визначалася посагом нареченої – чим багатша була наречена, тим довший комір вона могла собі дозволити). Побутували на Сокальщині також сорочки з  невисокою стійкою та невеликий виложистий комірець. Наступна основна відмінність – це те, що вишивка на уставці обов`язково в дзеркальному відображенні відтворювалася на рукаві. Для вишивок Сокальщини характерні легкі узори рукавів жіночих сорочок, які справляють враження тонкого мережива. Вони виконуються переважно чорним кольором поверхневим шиттям — хрестиком, стебнівкою. З часом у виробах цього району поширюються густі, без пробілів геометричні візерунки, колірна гама насичується жовтим, червоним, синім. Із 30-х рр. ХХ ст. у вишитих сорочках вказаного регіону уже переважає багатоколірність (7-10 різних кольорів).

Виставка «Дивосвіт галицької вишивки» пропонує здійснити цікаву подорож у вишиту історію галичан кн. ХІХ – пер. пол. ХХ ст. Адже підібрані експонати до виставки не просто гарна композиція, а вишита розповідь. Вишивку можна читати як книгу і щоразу відкривати для себе її багатство. І сьогодні вишивка не втратила свого значення для українця: вона прикрашає сучасний інтер’єр, одяг, виступає засобом самовираження та української ідентичності.

Переглядів: 63 | Додав: SEP | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Розклад дзвінків
1 урок - 8.25-9.10

2 урок - 9.20-10.00

3 урок - 10.15-10.55

4 урок - 11.15-11.55

5 урок - 12.10-12.50

6 урок - 13.00-13.40

7 урок - 13.50-14.30

8 урок - 14.35-15.15
Корисні посилання





Архів